UA
  • English
  • Türkçe
  • فارسی
  • Français
  • español, castellano
  • العربية
  • Deutsch
  • русский язык
  • українська
  • 中文 (Zhōngwén), 汉语, 漢語
  • Торкнутися

    Південно-Східна Туреччина

    Биреджик, Шанлиурфа

    Місто розташовується на західному березі річки Євфрат, з деякими спорудами на протилежному боці цього водного шляху. Його назва може походити від слова «Birtho», що означає «пагорб» ассирійською. В наш час від пагорба не залишилося й сліду, але археологи вважають, що факт існування лише одного із дванадцяти бастіонів, які захищали замок, може свідчити про існування висоти у минулому.

    Це старе місто засноване приблизно 2000 року до н. е., хоча від його минулого вигляду залишилось не так вже й багато. Тут правили хетти, ассирійці, перси, візантійці й араби. Він був відомий хрестоносцям, а у XIV столітті його знищив Тамерлан.

    Відвідувачам варто пройти через старий замок вздовж його стін, де знаходиться наймальовничіша частина міста. Любителі птахів приїжджають до Биреджику, щоб побачити колонію північного лисого ібісу, відомого тут як келайнак (кelaynak). Цей вид майже вимер, але в Биреджику ви можете побачити його у період з лютого по липень.

    Також слід відвідати стародавнє кладовище раннього періоду бронзової доби, яке використовувалося протягом 500 років і де між 1997 і 1998 роками було розкопано понад 300 гробниць.

    Мідьят, Мардін

    Мідьят розташоване в провінції Мардін. Має населення близько 60 000 мешканців та історію, яка губиться у глибинах часу. Місто згадувалось в асирійських записах IX століття до н. е. під назвою Матіат, і з того часу входило до складу кількох імперій і держав, якими правили ассирійці, вірмени, мідійці, перси, греки, римляни, візантійці, араби й османи.

    Його історичний центр здається ілюстрацією до казок «Тисяча й одна ніч». Це місто складається з алей зі старими будинками, прикрашеними різьбленим каменем, казкових базарів, мусульманських і християнських храмів, на які ви натрапите в найнесподіваніших місцях.

    За нагоди відвідайте монастир Мор Абрахом Гобель, який знаходиться недалеко від історичного центру, але майте на увазі, що він може бути зачинений.

    Стародавнє місто Каркемиш, Газіантеп

    Найпотужніша з пізньохеттських держав, створена через 300 років після падіння Хеттської імперії (на початку XII століття до н. е.), — є Каркемиш. Каркемиш потрапив під вплив хеттів, які захопили місто Алеппо й більшу частину Сирії у другій половині XVII століття до н. е. Після падіння Хеттської імперії близько 1195 року до н. е. Каркемиш став однією з найсильніших незалежних держав регіону. Місто було зруйноване ассирійським царем Саргоном II 717 року до н. е. Поселення продовжувало існувати протягом елліністичного та римського періодів, але згодом швидко втратило своє значення й було покинуте.

    В результаті розкопок виявлено багато мозаїчних підлог, ієрогліфічних лувійських написів і глиняних табличок із зображенням граціозного лева, крилатих биків та козлобиків. Рельєфи, переважно пізньохеттського періоду, — зображення цариці Ку-Баби, солдатів, жерців, людей, що несли різних тварин, князів, озброєних довгими й прямими мечами, колісниць, змішаних істот і тварин-оберегів — проливають світло на спосіб життя, одяг та культуру початку першого тисячоліття до н. е. Сьогодні більшість рельєфів Каркемишу представлені в музеї анатолійських цивілізацій в Анкарі й музею археології Газіантепа. Древнє місто Каркамиш незабаром буде відкрите для відвідувачів як «Археопарк».

    Монументальні мечеті й церкви в Діярбакирі

    Мечеть Улу, побудована сельджуцьким султаном Малік-шахом, вирізняється оригінальним дизайном та використанням як матеріалів візантійської доби, так і більш древніх. Міхраб (ніша, що показує напрямок до Мекки) сусідньої медреси Месудіє виготовлений із місцевого чорного базальту. Мечеть Небії представляє собою типовий османський стиль, тоді як кахельний мінарет мечеті Сафа демонструє персидський вплив. Цікаво також відвідати арамейську церкву Діви Марії (Meryemana Kilisesi), яка з третього століття працює і донині.

    Міст Джендере (Köprüsü) в Адиямані

    Міст Джендере також відомий як Римський міст або міст Септимія Севера. Перетинає стародавній потік Шабінас (Джендере). Ця назва дана тому, що міст з’єднує обидві сторони по боках потоку, що протікає через чудовий каньйон. Побудований у XVI столітті за наказом римського імператора Септимія Севера (193–211 рр. н. е.), який облаштував свою резиденцію у Самсаті (Сомасаті). Спорудженням займалися легіонери.

    Міст Джендере — чудовий монументальний зразок давньоримської архітектури. Складається з двох арок, однієї головної та однієї евакуаційної, зроблених із гладко вирізаного каменю, вагою в декілька тонн. Найцікавішою архітектурною особливістю мосту, який має ширину 7 метрів, висоту 30 метрів і довжину 120 метрів, є той факт, що він був побудований без будівельного розчину.

    Міст піднімається у вигляді пандуса з обох боків і з’єднується посередині. Ця особливість збільшує статичну міцність мосту й надає йому монументального вигляду.

    Замок Хасанкейф (Калесі) у Батмані

    Замок Хасанкейф, який збудований із цільного каменю, височіє за 200 метрів від річки Тигр. Він був побудований 363 року н. е. візантійцями як резиденція Ассинської єпархії. Після поширення християнства в цьому регіоні єпархію в Хасанкейфі очолив кардинал за рішенням консула Кадикея 451 року н. е. Добре захищена й важка для захоплення, ця споруда є найміцнішим і найдовговічнішим замком, який візантійці збудували на сході.

    Замок Хасанкейф має дві брами. Двері на схід називаються «Воротами імама Абдулли», а двері на захід — «Воротами Таємниць» (Sır Kapısı). До замку можна дістатися сходами. На стінах знаходиться багато написів. Для забезпечення водою між річкою та замком збудували один відкритий та один прихований шляхи. Ці сходи мають 200 сходинок, і вони все ще дуже міцні.

    Мавзолей Ноя (Hz. Nuh Türbesi) у Ширнаку

    Мавзолей Ноя — другого батька людства після потопу — знаходиться в однойменний мечеті. За останні роки реставрували як святиню, так і мечеть.

    Місце, де був похований Ной, спочатку було синагогою, потім церквою та 639 року стало мечеттю. Ця святиня є однією з найстаріших у світі.

    Відомі історики Ібнулесін Фірузабаді, Евлія Челебі, Катіп Челебі, Ебубекір Хелеві й Бабіллі Берасс (Берсіс) стверджують, що в цій могилі знаходиться Ной. Могила Аль-Джазіри, одного з засновників кібернетики, також знаходиться всередині цієї мечеті.